Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. Цей день на завжди, немов кулеметна черга, скосив посмішки на обличчях людей.
Війна… лунало в кожному кутку. І навіть через 75 років, ми повинні згадувати тих хто захищав нас, усіх, хто впав на полі брані, кого замучили в концентраційних таборах, кого розстріляли у в’язницях НКВД, хто так і не повернувся з війни. Свою шану цим людям віддали і в Олевському краєзнавчому музеї, через вірші діти згадували про трагічні події та важкі часи того часу, про нелегкі долі та переживання. Запалена свічка символізувала пам'ять всіх загиблих, адже наш обов’язок зберегти та передати наступним поколінням про героїзм, самопожертву та любов до рідного краю наших предків. Пережили багато і тоді і тепер, наші воїни, мужні солдати знову змушені боротись за нашу незалежність. Пам’ятаючи минуле, ми маємо думати про майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар